Нарбут Георгий Иванович (1886-1920)

Главная » » Нарбут Георгий Иванович (1886-1920)

00:59

Нарбут Георгий Иванович
(1886-1920)

Г. И. Нарбут родился в семье, принадлежавшей к старому, но обедневшему дворянскому роду. Тягу к своему будущему сокровенному делу - книжной графике - он ощутил еще гимназистом, когда вдруг увлекся древнерусским "уставным" письмом и сам для себя переписал несколько больших текстов. Потом он начал рисовать иллюстрации, подражая "мирискусникам", особенно И. Я. Билибину.

В 1901 г. Нарбут переехал в Петербург, где познакомился с Билибиным, и тот взял его под свое покровительство, введя в круг "мирискусников". Никакого образования Нарбут так и не получил: он попробовал было посещать художественную школу Е. Н. Званцевой, но рисование ему не давалось, и он остался удивительным самородком, от природы наделенным утонченной графической культурой.

Дебютировал Нарбут в 1907 г. иллюстрациями к детским книжкам, которые сразу принесли ему известность. Большой удачей были "Пляши, Матвей, не жалей лаптей" (1910) и две книжки с одинаковым названием "Игрушки" (1911); во всех трех он мастерски использовал стилизованные изображения русских народных игрушек. В этих иллюстрациях тщательный контурный рисунок, тонко расцвеченный акварелью, еще нес на себе следы влияния Билибина, но вскоре Нарбут его изжил.

На новый, зрелый стиль художника повлияло увлечение русской культурой первой четверти XIX в. - настолько страстное, что Нарбут даже обставил свою квартиру, стал одеваться и причесываться в духе того времени. В трех изданиях басен И. А. Крылова (1910, 1911) он искусно применил декоративные приемы русского ампира, породив немало подражателей. В двух из этих книжек, а также в знаменитом издании "Соловья" Х.-К. Андерсена (1912), где варьировалась традиционная "китайщина", он с блеском возродил искусство силуэта.

Прославившись как один из реформаторов книги для детей, Нарбут не менее успешно иллюстрировал и оформлял книги для взрослых. Вместе с С. В. Чехониным и Д. И. Митрохиным он определял высокий уровень русской книжной графики предреволюционных лет несомненно первенствовал во всех темах, связанных со стариной, и в частности с геральдикой, мотивы которой он разрабатывал с особенной любовью.

После Февральской революции 1917 г. Нарбут вернулся на Украину. Лучшей работой этого времени были начатые еще в Петрограде листы к "Украинской азбуке", изобретательные по сюжетам и изощренные по графическому мастерству.

В Киеве осенью 1917 г. он стал профессором только что образованной Украинской АХ, а полгода спустя - ее ректором. Издательское дело здесь было в упадке, а частые смены правящих режимов препятствовали нормальной жизни. Томясь без любимого дела, Нарбут исполнял графические произведения для себя и для своих друзей (так, он великолепно оформил собственный семейный архив). Когда заказы от журналов и издательств наконец пошли, он, отталкиваясь от форм украинского барокко, сочинил новый оригинальный шрифт, впоследствии подхваченный и до сих пор широко тиражируемый украинскими художниками.

Картины художника

Обложка книги «Деревянный орел». 1909г.	Лист буквы «И» из книги «Украинская азбука». 1917г.	Пейзаж с кометой. 1910г.	Иллюстрация к книге Б. Дикса «Игрушки». 1911г.
Церковь во имя Рождества Пресвятой Богородицы в селе Хохловке Черниговской губернии. 1912	Иллюстрация к пооэме И.Котляревского «Энеида».

Публикуем доклад нашего представителя на выставке "Дизайн и реклама 2006" (Москва).

Часть 1.

Перед тим як познайомити наших шановних слухачів із книжковою графікою в сучасній Україні, я хотів би зробити невеликий історичний екскурс, і розглянути якої ж події, роботи, художники передували сьогоднішньому станові книжкової графіки в Україні. Сильно заглиблюватися в минуле ми не будемо: розглянемо останні 100 років, тому що все що було раніше - рукописна і стародрукована - це безумовно дуже цікаво, але це тема окрема і досить об'ємна.

Отже, почнемо з Георгія Івановича Нарбута - людини, з яким зв'язують новий період в українській графіці - так званий сучасний. Приїхавши 20-літнім юнаком у 1906-ом року в Петербург до відомого російського художника Івана Білібіна, і показавши йому свої роботи, Нарбут відразу ж отримує пропозицію про їхнє видання. Так, завдяки посередництву Білібіна, вже в 1907-ом у видавництві Йосипа Миколайовича Кнебеля виходить книга з двома казками ілюстрованими Нарбутом "Журавель і чапля та Ведмідь".

Пізніше у видавництві Кнебеля вийшли ще кілька книг ілюстрованих Нарбутом, що живе в Петербурзі у Білібіна, бере в нього уроки і активно спілкується з художниками об'єднання "Світ мистецтва" ("Мір іскусства").

1909 - поїздка в Мюнхен для продовження навчання. На жаль нестача коштів змушує Нарбута повернутися. Захоплюється геральдикою. У 1912 - бере участь в оформленні "малороссийского відділення виставка "Ломоносов і Єлізавєтінскоє врємя". 1916-ий - починає роботу над проектом "Українська абетка".

У 1917-ом, повертається в Україну, де активно включається в роботу по створенню Української академії мистецтв. У 1918-ом обраний її професором і ректором.

У ті важкі роки громадянської війни було важко думати тільки про мистецтво і займатися викладацькою діяльністю, але проте в Нарбута з'являється ціла плеяда талановитих учнів:
Марко Кирнарский:

Леонід Хижинский:

Микола Алексєєв:

Сергій Пожарський:

Лесь Лозовский:

І тільки передчасна смерть Георгія Нарбута перешкодила йому сформувати повноцінну школу. Так четверо його учнів: Кирнарский, Хижинский, Пожарський, Алексєєв після смерті Нарбута їдуть у Ленінград, учитися у вчителів Нарбута. Але усі вони не припиняють співробітничати з українськими видавництвами. Також у 1922-ом трагічно загинув Лесь Лозовский і в Україні не залишається прямих учнів Нарбута, але його творчість позначилася на роботах багатьох людей, що у Георгія Иваниовича особисто ніколи не училися. Нарбутівський вплив простежується в роботах Олексія Маренкова:

Антона Середи:

Адольфа Страхова:

Крім художників кола Георгія Нарбута були й інші об'єднання та школи.
У 1920-их було дуже активне і популярне об'єднання Михайла Бойчука, художники якого черпали натхнення в раннеренесанснії естетиці. Це власне сам Бойчук, вихованиець краківської академії мистецтв:

..., його дружина Софія Налепинская-Бойчук:

Марія Котляревская:

Іван Падалка:

Останній, після переїзду в Харків створює власну школу.
У Харкові ж жив і працював корифей українського конструктивізму Василь Єрмілов:

Цікаво, що найвідоміший російський конструктивіст мав українське прізвище Родченко, а український - російське — Ермилов ;))

Ще один художник, що досить багато працював в області книжкової графіки - Василь Кричевский:

Одна з перших його роботи в книжковій графіці датується 1906-им роком. Із середини 1920-их захоплюється конструктивізмом. Викладав в Українській академії мистецтв.

Також досить активним було художнє життя у Львові. Зі львівський книжкових графіків хотілося б відзначити Олену Кульчицьку:

Павла Ковжуна:

Святослава Гординського:

Василя Касіяна, вихованця пражської академії мистецтв:

Останній у 1927-му переїжджає до Києва. І ще з київських графіків варто згадати талановитого художника Сергія Конончука, що на жаль, загинув в бою під час другої світової війни:

Після війни і відновлення народного господарства налагоджується і художнє життя. Уже наприкінці 1940-их з'являються помітні роботи. Одним з найцікавіших явищ в українській післявоєнній графіці був творчий дует художників Володимира Фатальчука та Ольги Юнак:

Відроджується й освітня система: в Українському поліграфічному інституті у Львові викладають Кульчицька, Воєца, Хворостецький; у Київському художньому інституті Касіян, Середа, Яблонська; у Харківському: Страхів, учні Падалки - Фрадкін і Бланк. Ці навчальні заклади в перше післявоєнне десятиліття випускають цілу плеяду талановитих графіків, що визначили стан української графіки на наступні пів-століття. Один з найяскравіших - А.Базилевич, випускник харківського художнього інституту. Його ім'я пов"язують в першу чергу з ілюстаціми до "Енеїди" Котляревского:

Ще один найвідоміший графік, цього разу випускник Київського художнього інституту - Георгій Якутович: